Порошенко Петро Олексійович

Моя мета – відродження України.

Жодна інша мета, на мою думку, сьогодні не виправдовує бажання людини балотуватися у народні депутати, йти в політику, працювати в уряді. Я в цьому переконаний, і щирість моїх слів підтверджує весь мій життєвий шлях.

Якщо не вірити у відродження України і якщо не працювати для нього, то немає сенсу займатися політикою, організовувати виробництво, розбудовувати і прикрашати наші міста і села, народжувати дітей.

На жаль, багато наших співвітчизників втратили цю віру. Тому замість політики ми часто бачимо цинічне політиканство, замість чесного підприємництва – здирство і шахрайство, замість гармонійного довкілля й облаштованого побуту – смітники і розруху, замість щасливих сімей – аморальність і безкультур’я.

Тих, хто продовжує вірити в Україну, лишилося не так багато. Ще менше тих, хто має сили і можливості робити для її відродження конкретні справи. Тому ці люди повинні знайти один одного, порозумітися і об’єднатися в єдину команду навколо спільних цінностей, спільної програми і спільного плану дій.

Ось короткий перелік положень, навколо яких я готовий об’єднуватися з кожним із громадян України, а найперше – зі своїми виборцями.

Відродження України почнеться з особистого вибору і персональної відповідальності кожного з її громадян.  Україні потрібен кожен з нас, тому держава повинна забезпечити захищеність прав, свобод і гідності людини і громадянина.

Право – це основа суспільного ладу і основна функція держави. Рівність громадян перед законом, доступне і справедливе правосуддя, невідворотність покарання за злочин є найпершим завданням для будь-якої влади в Україні. Без цього не може бути мови про жодні позитивні зрушення в політиці, державному управлінні й економіці.

Національна ідентичність – це феномен, що народжується в минулому, живе і розвивається в сучасному, а спрямований у майбутнє. Українська ідея народиться як синтез мудрого погляду на національну історію, прагматизму й реалізму в оцінці сьогодення й амбіційного плану утвердження України в якості цивілізаційного лідера.

Інтеграція України до найближчого і найбажанішого для більшості громадян європейського цивілізаційного простору є безальтернативною стратегією нашого позиціонування на міжнародній арені. Суверенітет України і європейська інтеграція є близькоспорідненими, якщо не тотожними поняттями. Ця стратегія реалізовується самою логікою нашого історичного розвитку, якій не повинні шкодити тактичні прорахунки і дрібні інциденти.

Майбутній розквіт України і добробут її громадян почнеться із зміни ставлення до праці. Чесна праця, творчий підхід до справи, висока кваліфікація і майстерність творять дива у сучасному світі та за лічені роки перетворюють безнадійних «двієчників» міжнародних рейтингів на лідерів регіонального економічного розвитку. Для того, щоб українці почали нарешті працювати по-справжньому, так, як вони вміють і хочуть, держава повинна створити низку умов: правових, податкових, освітніх, зовнішньополітичних.

Відродження України почнеться з її аграрного осердя – Центральної України. Тут збережена мудрість і моральність українського народу, що не піддається жодному тиску і політичній кон’юнктурі. Тут зосереджені стратегічні запаси нашого майбутнього економічного прориву – родючі землі, соціальний капітал, вигоди географічного розташування, працьовиті люди. Нашому регіону настав час усвідомити своє значення і потенціал та виробити стратегію розвитку для кожного села, міста, області й країни в цілому.

Останнім часом багато хто пропонує посилити роль і значення в нашому політичному житті прямих форм демократії – референдумів і плебісцитів. На мою думку, перше всенародне опитування слід провести з двох питань: чи вірити Ви в Україну? І чи готові Ви працювати для її майбутнього?

Кожен з голосів, відданих за мене як за кандидата у народні депутати, вважатиму позитивною відповіддю на обидва з них.