Головна Новини та публікаціїВідеоНапрямки роботиПро насКонтакти ОПОРА - центральний сайт
ОПОРА у Facebook ОПОРА у Twitter ОПОРА у Google+ vkontakte ОПОРА у Picasa
Головна » Новини та публікації » Інтерв'ю з польським політологом Івоною Юрковською про особливості президентських виборів у Польщі

Інтерв'ю з польським політологом Івоною Юрковською про особливості президентських виборів у Польщі

Про особливості виборчого законодавства Польщі спілкуємося з політологом і культурологом Івоною Юрковською, випускницею факультету політичних наук та Студій Східної Європи Варшавського університету. Під час президентської кампанії в Україні Івона Юрковська запрошена до Вінниці ГО «Подільська агенція регіонального розвитку» як незалежний експерт.

Ivona Yurkovska vinnytsa

Чи був такий період в історії Польщі, коли вибори масово фальсифікувались, були під загрозою зриву або визнання недійсними?

Традиція виборів має в Польщі досить довгу історію та сягає часів Речі Посполитої. В 1918 році виборче право у щойно відновленій державі було надано також жінкам. Тоді, в період ІІ Речі Посполитої (після 1926 року, тобто травневого перевороту) мали місце фальсифікації на парламентарних виборах, а президента обирав парламент. Про чесність виборів у період Польської Народної Республіки взагалі нема сенсу говорити, це був лише ритуал. Історично до цього періоду належать і парламентські вибори 1989 року, які називаються контрактовими (влада домовилася з опозицією про розподіл місць у нижній палаті, а вибори до Сенату були вільними). Виборча кампанія проводилася тоді з порушеннями: опозиції було обмежено доступ до державного телебачення, з допомогою міліції та державних чиновників нищили виборчі плакати. Але все ж опозиція набрала свої 35% у Сеймі (стільки дозволив договір з владою) і аж 99 місць (зі 100) у Сенаті. 

 Але зараз доцільно говорити про так звану ІІІ Річ Посполиту, це останні 25 років. І оскільки розмовляємо на фоні виборів президента України, дозволю собі приділяти більше уваги саме виборам голови держави. Перші загальні вибори президента у Польщі відбулись у 1990 році. Думаю, вони залишились в пам’яті поляків, тому що маловідомому репатріанту з Канади вдалося потрапити в другий тур (підприємець Станіслав Тимінський, що поступився в ІІ турі Леху Валенсі). Але це був ефект не виборчих фальсифікації, а дуже оригінальної передвиборчої кампанії. 

Досить цікавими в плані загрози визнання їх недійсними були вибори президента у 1995 році. Після перемоги Александра Кваснєвського виборці, при чому в значній кількості, слали скарги до Верховного Суду, що кандидат надав неправдиву інформацію про свою освіту (повідомив, що має вищу освіту, хоча насправді, пробувши студентом 5 років та склавши всі іспити, не приступив до захисту магістерської). Все ж Верховний Суд визнав вибори дійсними, аргументуючи, що це не вплинуло на їх результат.  До речі, право подати скаргу у Верховний Суд щодо визнання виборів дійсними чи недійсними є конституційним правом громадян Польщі.

 Але влаштовувати вибори умовах, подібних до тих, у яких перебуває нині Україна, Польщі, слава Богу, не доводилось…

Так, у подібних умовах - однозначно ні. Все ж варто згадати президентські вибори 2010 року, оскільки вони відбувалися в дуже непростий час сучасної історії Польщі, тобто після Смоленської катастрофи, у якій загинув президент Польщі та ще 95 осіб. Взагалі, це був рік виборів, які планувалися на жовтень-листопад. Довелось організувати дострокові - у червні. Зрозуміло, передвиборча кампанія відбувалася в тіні Смоленської трагедії. 

Розкажіть про спосіб формування Державної виборчої комісії Польщі. Чому до її складу входять не представники політичних сил, а судді? Чому представники від партій є лише в дільничних виборчих комісіях? Як призначаються голови, заступники голів комісій?

Державну виборчу комісію в Польщі призначають з суддів: троє суддів Конституційного Трибуналу, 3 суддів Верховного Суду і 3 суддів Вищого Адміністративного Суду, яких призначають голови цих судів. Вказані члени виборчої комісії затверджуються постановою Президент. Важливо також те, що, на відміну від ЦВК України, Державна виборча комісія Польщі не є органом з обмеженим строком повноважень. Також саме судді входять до складу окружних виборчих комісій. Призначає їх міністр справедливості (юстиції) у кількості, яка погоджується з Державною виборчою  комісією (крім того, одним з членів ОВК є так званий виборчий комісар – суддя, призначений ДВК). Секретарем ОВК є директор Державного виборчого бюро (яке розташовується на цій територій) або призначена ним особа.

Думаю, не треба особливо пояснювати, чому краще, щоб членами цих органів були саме судді, а не представники партій. Це не тільки гарантія аполітичного підходу до виборчого процесу, а й високій рівень юридичної освіти членів. При такому складі ОВК та Держвиборчкому в принципі зникає загроза порушення виборчого процесу та фальсифікацій на цих рівнях, адже члени комісій не мають ніякого стосунку до кандидатів. Тому в Польщі ДВК не має такої «слави», як ЦВК в Україні, і ніколи не була гравцем у виборчому процесі (як, наприклад, екс-голова ЦВК «підрахуй» Ківалов). На фоні українських польські ОВК також є досить нудними (посміхається).

У виборчому процесі представники від виборчих комітетів (штабів) кандидатів з'являються тільки на рівні дільничних виборчих комісії. Членів дільничних виборчих комісії призначає голова гміни (вуйт) з виборців цієї гміни. Кандидатів у члени дільничних виборчих комісій пропонують довірені особи кандидатів у президенти, одна особа пропонується головою гміни. Комісія може складатися з 7-9 членів. Якщо кандидатів більше, відбувається жеребкування. Голову та заступника голови вибирає комісія на своєму першому засіданні.

Є ще особливості, які відрізняють виборчі законодавства наших держав: партії в Польщі можуть формувати коаліції (блоки); кандидата в президенти може висувати виборчий комітет у складі не менше 15 осіб (тобто фактично 15 громадян можуть об’єднатися і висунути кандидата); потенційний кандидат має зібрати 100 тис. підписів виборців на свою підтримку, а грошової застави, як в Україні, не існує...

В Польщі згідно законодавства висувати кандидатів на пост президента мають право виборчі комітети, їх створюють громадяни (не менше 15 осіб), які мають право голосу. Саме цей комітет має право здійснювати виборчу кампанію кандидата. Комітет має право зареєструвати свого кандидата після того, як його кандидатура отримає 100 тис. підписів громадян (люди, які збирають підписи, мають це робити на безкоштовній основі). Тобто про жодні фінансові внески мова не йде. Часто кандидат, який зібрав ці 100 тис. підписів, потім на голосуванні не може набрати навіть стільки голосів. Адже виборці, які підтримали підписом його кандидатуру, не зобов’язані за нього голосувати. Крім того, виборець має право надати підтримку своїм підписом будь якій кількості кандидатів (хоча потім голосувати можна лише за одного). Також кандидат на пост президента обов’язаний скласти люстраційну декларацію, яку перевіряє суд та зміст якої є публічною інформацією.

А партії на парламентських виборах можуть формувати коаліції, такі коаліції для проходження в парламент мають набрати щонайменш 8% (бар’єр для окремих партій - 5%).

Чому, на вашу думку, в Польщі у виборах президента бере участь порівняно невелика кількість кандидатів (у 2010 році було 10, один зняв свою кандидатуру)? А у нас їх кожного разу забагато…

Перша різниця, на мою думку, що в нас на президентських виборах технічні кандидати бувають рідко. Треба також звернути увагу на факт, що у Польщі президент, хоча і обирається народом, не має стільки повноважень, скільки має голова держави в Україні (навіть з урахуванням змін, внесених у 2004 році). Це особливості польської Конституції. Президент приходить до влади як представник якоїсь ідеї або/та політичної сили, не має за спиною ніякого бізнесового клану.

У Польщі відоме таке явище як технічні кандидати? А торгівля місцями (посадами) в комісіях? Чи ви про це дізналися лише з українських реалій?

Я вже казала, що кандидати мають право мати своїх представників лише у комісіях найнижчого рівня, при чому комісії є досить невеликими. Загалом поняття «технічній кандидат» у нас означає дещо інше. Це людина, яка не має політичних зв’язків та є експертом (теоретиком) і, наприклад, у період, коли політичні сили в парламенті неспроможні домовитися або ефективно працювати, може бути прем’єром (який очолює уряд таких же «технічних» людей).

Закон у Польщі передбачає прозорість фінансування виборчої кампанії кандидата. Якими способами це досягається? Чи подають кандидати декларації про прибутки?

Згідно закону фінансування виборчої кампанії є відкритим. Виборчий комітет кандидата може отримувати і витрачати кошти тільки для цілей, пов'язаних з виборами. Неможливо накопичувати гроші перед моментом офіційної реєстрації комітету, а також вже після виборів. Приватна особа може здійснити переказ на рахунок виборчого комітету, але є обмеження, тобто сума не може бути більша, ніж передбачена законом. Є також передбачена законом максимальна кількість грошей, які сам кандидат може покласти на рахунок виборчого фонду. Неможливо передавати гроші готівкою. Закон також передбачає ліміти витрат на агітацію. Але витратами виборчого комітету не вважаються кошти, перераховані на благодійні та інші суспільно корисні цілі, навіть якщо вони були зроблені в ході виборчої кампанії. Ще одна дуже важлива річ: після виборів виборчі комітети кандидатів зобов’язані скласти фінансовій звіт.

У Польщі, на відміну від України, політичні партії фінансуються бюджетом держави (тобто на вибори також витрачають державні гроші). Звичайно, можна говорити: навіщо витрачати на це державні гроші? Відповідь проста: краще щоб партії прозорим чином отримували гроші з держбюджету, ніж щоб були змушені шукати їх у кишенях бізнесменів (бо олігархів, слава Богу, в Польщі нема). Адже, в решті решт, цей другий шлях може виявитися набагато дорожчим, ніж ті мільйони, які зараз держава витрачає (і не тільки в економічному плані). Дуже добре якомога далі тримати політику від бізнесу – це принцип, за який варто платити мільйони з держбюджету.

У Польщі немає формальної вимоги, щоб кандидат на пост президента подавав декларацію про прибутки, але оскільки це є нормальна практика щодо державних посадовців, то кандидати часто все ж оприлюднюють декларації.

У вас нема голосування «на дому» - чи це не порушення прав хворих виборців?

Голосування на дому нема, але виборець у похилому віці або з руховими обмеженнями має право на інформацію, де знаходяться виборчі приміщення, пристосовані для інвалідів, тобто може голосувати особисто. Є також право голосування через довірену (уповноважену) особу або голосування поштою (яке, до речі, теж вважається особистим голосуванням). Тобто я не бачу в цьому якихось порушень. Працює принцип, що виборча скринька має залишатися у виборчому приміщені.

 А хто в Польщі взагалі не має права голосу?

Не має права голосу громадянин, визнаний судом недієздатним; особа, позбавлена права голосу на підставі вироку Трибуналу Стану; особа, яка була позбавлена публічних прав рішенням суду.

 Чи існує поняття «відкріплення» для тих, хто голосує не за місцем реєстрації?

Виборець, щоб голосувати в місці іншому, ніж місце його прописки, мусить за кілька днів до дня виборів подати письмову заяву на включення до списку. Тобто ні про який виборчий туризм мова не йде.

 А яка активність польських виборців під час голосувань?

Явка на виборах президента є найвищою в порівнянні з іншими виборами - між 49 та 68%. Часто це залежить саме від кандидатів - наскільки вони роз’єднують або об’єднують суспільство. Дуже низька явка буває у нас на виборах до Європарламенту (адже цей Страсбург - його офіційна штаб-квартира - так далеко…)  та на всяких референдумах. На жаль, молоді люди не дуже зацікавлені у своєму праві на голосування (чогось не вистачає у системі виховання справді активних громадян).

Є цікаві особливості передвиборчої агітації в Польщі. Одна з них: кандидатам не обов’язково знімати всю політичну рекламу за день до виборів.

Агітувати можна з дня реєстрації виборчого комітету кандидата. За день до виборів починається виборча тиша, яка триває до кінця голосування. В цей період вже не можна провадити агітацію, заборонені і будь-які динамічні носії політичної реклами. А, наприклад, виборчі плакати та біл-борди не обов’язково знімати (але вішати нові заборонено). Звичайно, є перелік місць, у яких виборча агітація заборонена, а також у яких можна розміщувати рекламу після отримання на це дозволу (на зупинках, дошках і рекламних стовпах…). Забороняється організовувати лотереї й інші види азартних ігор та конкурсів, де переможці отримують грошові призи або предмети, вартість яких вище, ніж вартість предметів, які зазвичай використовуються в рекламі або в рекламних цілях.

З 2011 року партії  більше не мають права видавати платні оголошення та передвиборні програми на радіо і телебаченні (але лише в пресі та Інтернеті).А виборчі оголошення на державному радіо і телебаченні реалізуються за рахунок коштів національного радіо і телебачення…

Виборчі кампанії у Польщі бувають досить нудними, хоча чорний піар іноді присутній. Буває, що виборчі комітети ведуть боротьбу у виборчих роликах (один ролик відповідає на інший або робиться ролик як пародія на ролик противника).  Звичайним елементом виборчих агітацій є зустрічі з виборцями у регіонах. Часто спостерігається така картинка: кандидат відвідує якусь сім'ю, бажано поїсти з ними разом - чи то обід, чи сніданок. Сім'я нібито про візит не знала, але стіл чомусь виглядає більш як святковий, ніж як щоденний...

Оригінальною ідеєю був «тускобус», яким подорожував по Польщі прем'єр Дональд Туск під час парламентської виборчої кампанії у 2011 році. Буває, що кандидати допомагають собі підтримкою зі сторони зірок (співаків чи режисерів, спортсменів). Гречки кандидати не роздають.

 А яка система покарань за порушення виборчого законодавства?

За порушення виборчої тиші загрожує штраф. Звичайно, кримінальним злочином є купівля і продаж голосів. Був такий випадок (на локальному рівні), що мер міста подав у відставку після того, як суд визнав ІІ тур недійсним з огляду на підкуп виборців. Також жінку, яка у 2010 році балотувалася у на місцевому рівні, суд оштрафував за підкуп. Тобто проблема існує, але на найнижчому рівні. Судовий розгляд порушення виборчого процесу відбувається найчастіше у спеціальному виборчому режимі, визначальним фактором якого є швидкість. Загалом більшість порушень виборчого права карається штрафом, хоча закон передбачає також позбавлення волі строком до 2 років.

 Чи можете пригадати якісь виборчі «цікавинки» з новітньої історії Польщі?

Поляки - це досить консервативне суспільство, яке більш охоче голосує за президента чоловіка. Ніколи у президентських виборах жінка не була кандидатом, який мав би реальний шанс хоча б потрапити у ІІ тур (про передвиборні рейтинги, які показували дружині Александра Кваснєвського досить високу підтримку (30%) перед виборами 2005 року нема сенсу говорити, адже це були тільки декларації задовго до виборів, які мали місце за досить активної громадської діяльності Кваснєвського).

У 2005 році на фоні зростання релігійних почуттів серед поляків (це був ефект смерті римського папи Яна Павла ІІ) Дональд Туск, який був одним з двох кандидатів на пост президента, після 27 років життя у громадянському шлюбі вирішив взяти шлюб у костелі. Саме у цьому році його суперником був не Ярослав Качинський (який є неодруженим та жив в одній квартирі з мамою та котом), а Лех Качинський, у якого була і жінка, і донька. Донька, до речі, про своє розлучення почала говорити вже після перемоги батька на виборах. А підчас виборчої кампанії разом з чоловіком підтримувала батька. Її коханцем виявився ще й політик з табору «ліваків» (посміхається).

 Нам би ваші проблеми…

Також однозначно не випадково виборчий штаб Маріана Кжаклевського під час кампанії 2000 року показав відеозапис, на якому видно, як президентський міністр, заохочуваний  Александром Кваснєвським, після виходу з вертольота цілує землю (у поляків це однозначно асоціюється з римським папою Яном Павлом ІІ, який це робив, коли прилітав у Польщу. Цей же кандидат мусив також пояснювати, чому у Харкові, у місці масових вбивств польських офіцерів у період ІІ світової війни, виглядав як п'яний…

Не випадково також у 2005 році одного з кандидатів звинувачено у тому, що його дідусь був солдатом Вермахту. Тобто дуже легко у Польщі грати на темах релігій, традиції, цінностей…

Спілкувався Юрій Сегеда
 
За коментарями звертайтесь: 
Наталія Величко
координатор виборчих програм Громадянської Мережі ОПОРА
у Вінницькій області
063 628 67 85

Довідково:

Громадське спостереження ОПОРИ – це сфера діяльності мережі, спрямована на об’єктивну оцінку процесу підготовки та проведення виборів, а також на запобігання порушенням виборчого законодавства через ефективно організований громадський контроль. 

Починаючи з березня, ОПОРА проводить масштабну кампанію спостереження за позфачерговими виборами Президента України, а також за проміжними парламентськими (83 округ) та позачерговими місцевими виборами. Організація співпрацює з 175 довготерміновими спостерігачами, які стежать за перебігом кампанії у всіх регіонах країни. У день голосування, 25 травня, до них долучаться ще 3000 активістів для здійснення швидкого статистичного підрахунку голосів.


© Громадянська мережа "Опора"
представництво в Вінницькій області
2006-2014
Використання матеріалів із сайту Громадянської мережі ОПОРІ дозволене за умови наявності посилання (у випадку інтернет-видання - гіперпосилання) на opora.vn.ua